ДИТИНА ЙДЕ У ПЕРШИЙ КЛАС. ЧИ ГОТОВА ВОНА ДО ШКОЛИ?

За основу готовності приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі. Батькам слід пам'ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися.

Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось по­чинає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить; хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам'я­товує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, що згодом кожна з них на­вчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливо, щоб дитина мала здатність до навчання. Саме від гото­вності залежить адаптація малюка до шкільного життя, оволодіння ним на­вчальною діяльністю, врешті-решт, формування особистості.

Часто батьки, а іноді й учителі вважають основними показниками готов­ності до школи знайомство дитини з літерами, уміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак не тільки це впливає на успішність навчання. Адже формування даних умінь передбачається програмою для першого класу.

ПОРАДИ БАТЬКАМ: ЯК ПІДГОТУВАТИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

Зовсім не слід:

Ø       змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор;

Ø       оцінювати все, що робить малюк, так як оцінюється діяльність учня;

Ø       "проходити" з дитиною програму першого класу, насильно замінюю­чи гру навчанням.

Необхідно:

Ø       прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостеріга­ти, думати, осмислювати побачене і почуте;

Ø       навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Учити дитину случати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що вла­сні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути ре­ально оцінювати свої дії і досягнення;

Ø       формувати світогляд дитини, знання:

• про довкілля, про себе (прізвище, ім'я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі);

•      про своє село, місто, вулицю;

•   про явища природи (пори року, їх послідовність, місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби);

•      про сонце, дощ, сніг;

•      про урожай, борошно, із чого роблять хліб, цукор;

•      про улюблені книжки, вірші, казки, пісні, відомих письменників, ху­дожників, композиторів;

•      про дорослих людей (за віком, професіями, за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба пова­жати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непоря­дні люди);

•      про сучасну техніку, транспорт.

ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ? (тест)

1.     Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

2.     Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається та навчатися їй буде цікаво?

3.    Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

4.     Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

5.     Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п'яти речень?

6.     Чи може Ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?

7.     Чи вміє вона відмінювати іменники за числами (наприклад, олівець-олівці)?

8.     Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

9.     Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

10.  Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

11.  Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

12.  Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

13.  Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації")?

14.  Чи може вона зібрати пазли з п'яти частин за хвилину?

15.  Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

16.  Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

17.  Чи любить Ваша дитина самостійно працювати - малювати, збирати мозаїку тощо?

18.  Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15-18 - Ваша дитина готова йти до школи. Ви недарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10-14 - Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запи­тання, на які Ви відповіли "ні", підкажуть Вам, над чим іще потрібно по­працювати;

9 і менше - почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти бі­льше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє. Ре­зультати можуть Вас розчарувати. Але пам'ятайте, що всі ми - учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи - це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, об­рані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом - з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом із дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Ви можете дати волю своїй фантазії і видозмінювати завдання, а мо­жете точно дотримуватись інструкції - у будь-якому випадку Ваша дитина росте і наближається до школи. Але запам'ятайте, будь ласка, кілька прос­тих правил:

Ø       заняття з дитиною мають бути обопільно добровільними;

Ø       їх тривалість не має перевищувати 35 хвилин;

Ø       не намагайтеся пропонувати дитині завдання, якщо вона стомлена;

Ø       постарайтеся, щоб заняття мали регулярний характер - "мозковий штурм" під час підготовки до школи не ефективний;

Ø       якщо Ви побоюєтеся за успіхи своєї дитини, радимо Вам не зосереджуватися на виробленні конкретних навичок.

Методичні прийоми навчання у початковій школі постійно змінюють­ся, є багато авторських програм, і Ваші зусилля можуть піти врозріз із ни­ми. Корисніше використовувати загальнорозвивальні вправи для зміцнення сприймання, пам'яті, уваги, тонкої моторики рук. Учіть дитину звертати увагу на те, як звучать слова - пропонуйте їй виразно повторювати слова, як українські, так і іноземні, знайомі й незнайомі. Розучуйте з нею вірші, скоромовки і складайте казки. Просіть повторювати напам'ять почутий текст і переказувати його своїми словами.

Дуже корисно запам'ятовувати різні предмети, їх кількість і розташу­вання; звертайте увагу дитини на деталі пейзажу й довкілля. Не забувайте порівнювати різні предмети і явища: що в них загального і відмінного.

Запропонуйте дитині запам'ятати послідовність цифр (наприклад, но­мери телефонів). Добре стимулюють розвиток концентрації уваги ігри-лабіринти, в яких потрібно "простежити" доріжку персонажа, а також за­вдання на порівняння двох майже однакових малюнків.

Не нехтуйте заняттями, що розвивають і зміцнюють дрібні рухи рук: ліплення, малювання, аплікації, ігри з конструкторами - усе це створює пе­редумови для формування красивого почерку і сприяє розвитку мислення дитини. Використовуйте підручні засоби - можна відокремити горох від кукурудзи чи бобів, розсортувати ґудзики, розкласти сірники.

І, незалежно від успіхів Вашої дитини, намагайтеся створювати здоро­вий настрій перед школою, за якого вона б прагнула до знань, не боялася низьких балів і була впевнена у тому, що вона для Вас найулюбленіша! Пропонуємо ще один тест.

ЧИ ГОТОВІ ВИ ВІДДАТИ СВОЮ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ?

(тест)

1.     Мені здається, що моя дитина навчатиметься найгірше.

2.     Мені здається, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.

3.     На мій погляд, чотири уроки - завелике навантаження для маленької дитини.

4.     Дитина може спокійно навчатися тільки в тому випадку, якщо вчите­лька - її власна мама.

5.     Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, ра­хувати і писати.

6.     Мені здається, що діти у цьому віці ще не здатні дружити.

7.    Боюся навіть думати про те, як моя дитина вдень не спатиме.

8.     Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається незнайома доросла людина.

9.     Моя дитина не ходила до дитячого садка і ніколи не розлучається із матір'ю.

10.  Я побоююся, що діти глузуватимуть з моєї дитини.

11.  Моя дитина, по-моєму, значно слабша за своїх однолітків.

12.   Боюся, що вчителька не має можливості оцінити успіхи кожної дитини.

13.  Моя дитина часто говорить: "Мамо, ми підемо до школи разом!"

Цей тест дає уявлення про ті типові психологічні труднощі, що вини­кають у першокласників. І якщо з 6 і більше твердженнями Ви погодитесь, Ви самі психологічно ще не готові віддати свою дитину в школу. Уважні батьки вміють запобігати проблемам шкільної адаптації, але для цього по­трібно бути впевненим, що Ваша дитина добре підготовлена до школи.

Часто вважається, що після досягнення 7-літнього (а тепер навіть 6-літнього) віку це питання вирішиться саме собою, і батьки бувають дуже розчаровані, коли на попередній співбесіді чують, що їхня дитина не підго­товлена до школи. "Що значить "не підготовлена"? - дивуються вони. - А хіба не у школі їх повинні вчити читати, писати і взагалі - загально розви­ватися?"     Так, але основні новоутворення дошкільного дитинства - уміння грати в рольові, сюжетні ігри та ігри з правилами.

Дитина моделює у грі свої стосунки з довкіллям, програє різні ситуації - в одних вона виступає лідером, в інших - підкоряється, у третіх здійснює спільну діяльність з іншими дітьми і дорослими. Тому найважливіша пере­думова готовності до школи - це вичерпаність попереднього періоду роз­витку: дитина повинна вміти грати. Інакше навантаження початкової шко­ли може виявитися надмірним і призвести до появи невротичних симптомів у дитини (примхливості, плаксивості, страху перед учнями і вчителькою, навіть відмови ходити до школи).

У грі дитина може визволити енергію для інтелектуального та пізна­вального розвитку.

ПРОПОНУЄМО ІГРИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ КОМПЛЕКСНО ВИЯВИТИ І РОЗВИНУТИ ЗДІБНОСТІ ДІТЕЙ.

"ПТАШКА" (пізнавальна гра для розвитку самоконтролю)

Перед початком гри ведучий ознайомлює дітей із різними породами дерев, може показати їх на картинці, розповісти, де вони ростуть. До поча­тку гри всі вибирають для себе фант - іграшку чи будь-яку дрібну річ. Гра­вці сідають у коло й обирають збирача фантів. Він сідає в середину кола і всім іншим гравцям дає назви дерев (дуб, клен, липа). Кожен має запам'ята­ти свою назву.

Збирач фантів говорить: "Прилетіла пташка і сіла на дуб". "Дуб" має відповісти: "На дубі не була, полетіла на ялинку". "Ялинка" викликає інше дерево тощо. Хто проґавить, віддає фант. Наприкінці гри фанти відіграються.

Необхідно уважно стежити за перебігом гри і швидко відповідати. Підказувати не можна.

"НАМАЛЮЙ ПАРОПЛАВ" (вправа для виховання довільності рухів)

Дитині пропонують якомога точніше змалювати пароплав, окремі де­талі якого складені з елементів прописних букв і цифр. Дорослий каже: "Перед тобою лежить аркуш паперу й олівець. Намалюй, будь ласка, таку саму картинку, яку ти бачиш на цьому малюнку. Не квапся, постарайся бу­ти уважним. Якщо ти щось не так намалюєш, не стирай ластиком, а нама­люй поверх неправильного чи поруч правильно". Порівнюючи малюнок зі зразком, варто звертати увагу на співвідношення розмірів деталей; наяв­ність усіх деталей; правильність зображення - чи немає дзеркального відо­браження, чи не плутає дитина верх і низ; кількість деталей і спосіб їх зо­браження - чи вираховує дитина, чи малює "на око"?

Якщо виявляється, що завдання занадто важке, придумайте самі прос­тіші і пропонуйте їх дитині частіше - адже ця гра відтворює одразу кілька вправ для першокласників!

"ВІЗЕРУНКИ" (гра для розвитку зосередженості)

У цю гру можна грати як з однією дитиною, так і з групою дітей. Ді­тям дається аркуш картатого паперу. Ведучий говорить: "Зараз ми будемо вчитися малювати різні візерунки. Постарайтеся, щоб вони вийшли краси­вими й акуратними. Для цього слухайте мене уважно - я говоритиму, в яку сторону і на скількох клітинках провести лінію. Проводьте лише ті лінії, що я називатиму. Коли намалюєте одну, чекайте, поки я не назву наступну. Кожну лінію починайте там, де скінчилася попередня, не відриваючи олів­ця від паперу. Усі пам'ятають, де права рука? Витягніть її убік. Зараз ви по­казуєте праворуч. А де ліва рука? Молодці!

Починаємо малювати перший візерунок. Поставили олівець. Малюємо лінію: одна клітинка праворуч, одна клітинка вгору, одна праворуч, одна вниз, одна праворуч, одна вниз, одна ліворуч, одна вниз, одна ліворуч, одна вгору, одна ліворуч, одна вгору. Що в нас вийшло? Правильно, хрестик!

Починаємо малювати другий візерунок. Поставили олівець на наступ­ну крапку. Малюємо лінію: дві клітинки праворуч, дві клітинки вгору, дві праворуч, дві вниз, дві ліворуч, дві вниз, дві ліворуч, дві вгору. А що вийш­ло? Правильно, квадратики!

А тепер намалюємо найскладніший, третій візерунок. Поставте олів­цем крапку. Проведіть лінію на три клітинки вгору. А тепер - дві клітинки праворуч, дві вниз, одну ліворуч, одну вниз, дві праворуч. Повторіть споча­тку (продиктувати). Подивіться, вийшов орнамент із давньогрецької вази.

Якщо завдання не вдаються, корисно потренуватися, починаючи з найпростіших, які Ви можете придумати самі. Не забувайте хвалити дітей.

"ПАЛИЧКИ" (гра-тест)

Для цієї захоплюючої гри потрібно 30-40 паличок (можна сірників). Грати краще вдвох. Ведучий говорить: "Я покажу тобі фігурку, складену з паличок, і через 1-2 секунди накрию її аркушем паперу. За цей короткий час ти маєш скласти її. Потім, будь ласка, звір свою фігуру зі зразком, ви­прав і підрахуй свої помилки. Якщо паличка пропущена чи покладена не­правильно - це вважається помилкою".

ГРАЄМО У ШКОЛУ

Коли дитина йде до школи, як правило, вона не менше думає про нові ігри і друзів, про стосунки з учителькою, ніж про уроки, завдання й бали.

Джерелом гірких переживань першокласника може бути не тільки ни­зький бал, а й конфлікти з однокласниками. З початком шкільного життя дитина вступає в зовсім нові соціальні стосунки. У чому їх особливість? Річ у тім, що стосовно вчителя дитина виявляється у залежному становищі, приймаючу інформацію (знання) і оцінювання (бали і похвали). При цьому відповісти тим самим дитина не може - вона виражає своє ставлення до вчителя тільки вдячністю і готовністю співпрацювати. Але тут домінує прагнення до знань, пізнавальні спонукання.

Щодо стосунків з учнями, то тут дитина вступає в рівноправні коопе­ративні взаємини, засновані на дружбі, симпатії і загальних шкільних інте­ресах. Діти можуть взаємно радуватися, а не лише кривдити одне одного, але при цьому вони володіють тими самими можливостями вираження сво­їх почуттів. У таких стосунках зазвичай переважає соціальне спонукання, прагнення до спілкування.

Ця розбіжність способів спілкування у школі виражена набагато силь­ніше, ніж у дитячому садку чи вуличному гурті дітей, і для адаптації у школі дитина повинна мати багатий "репертуар" прийомів спілкування – приймати  ролі учня і товариша, вислуховувати похвалу і переносити пока­рання, виражати і приймати агресивність. Саме відсутність уміння правильно і гнучко спілкуватися нерідко змінює в гіршу сторону ставлення ди­тини до школи, причому основною проблемою є агресивна поведінка.

Повсякденна поведінка першокласника нагадує судини "родина -школа": вона вчиться ухилятися від конфліктів там, де зустрічає більший опір, але при цьому виражає агресію в іншому середовищі, де не побоюєть­ся сильного покарання. Якщо дитина зазнає утиску й у родині, і з боку школи, це швидко призводить до виснаження нервової системи і виникнен­ня неврозів.

Досвідчений педагог спостерігає за поведінкою у класі і легко може від­творити сімейну ситуацію дитини. Тому що саме в родині вона отримує перші зразки спілкування, зокрема й уміння вирішувати складні ситуації. Перш ніж перейти до рольових ігор і вправ, що відтворюють шкільну ситуацію, переві­римо себе за допомогою тесту, чи правильно ми виховуємо дитину.

ЧИ ПРАВИЛЬНО ВИ ВИХОВУЄТЕ ДИТИНУ?

(питання для роздумів)

1.     Чи пишаєтеся Ви тим, що Ваша дитина чепуриться вже з дитинства?

2.     Чи вмієте Ви спокійно відповідати своїй дитині на запитання, пов'я­зані зі стосунками чоловіків і жінок?

3.     Чи цілуєте і гладите Ви свою дитину після того, як їй виповнилося п'ять років?

4.     Чи наполягаєте Ви на тому, щоб дитина сама прибирала за собою іг­рашки?

5.     Чи здатні Ви у присутності дитини визнати свою помилку?

6.     Чи поважаєте Ви право дитини на особисту таємницю?

7.     Чи є у Вас звичка повторювати "А от у мій час..." чи "Дитина пови­нна тримати язик за зубами"?

8.     Чи ділитеся Ви з дитиною радощами і прикрощами?

9.     Чи буває, що як покарання Ви забороняєте дитині дивитися телевізор?

10.  Чи знаєте Ви точно, як дитина проводить дозвілля без Вас?

11.  Якби хтось створив робота-вихователя, який би замість батьків ідеа­льно виховував дітей, чи придбали б Ви таку машину?

12.  Чи критикуєте Ви дітей у присутності сторонніх?

Як стиль виховання впливає на особливості спілкування дитини? Пси­хологами і педагогами давно помічено, що надмірне придушення приво­дить або до захисної та агресивної реакції дитини за відсутності довіри до інших людей, або, навпаки, до надмірної лякливості, нездатності постояти за себе. І те, й інше виливається в школі у великі неприємності.

З іншого боку, потуральний стиль теж порушує правильне оцінювання дитиною ситуації: вона не знає, що можна, а що не можна. Уседозволеність - "ведмежа послуга" дитині, якій доведеться зіткнутися з правилами пове­дінки і зовнішніх вимог у школі.

Правильне виховання побудоване на взаємній повазі й довірі в родині при збереженні статусних розбіжностей: дитину не слід привчати до паніб­ратських стосунків з батьками, які провокують неповагу з боку дитини.

Що робити, якщо Ви трохи занепокоєні тим, як Ваша дитина спілку­ється? Пограйте з нею! Дайте їй роль того персонажа, якостей якого, на Ваш погляд, їй бракує. Якщо Ваша дитина надто полохлива, дайте їй зігра­ти злого вовка, щоб вона зуміла побороти свій страх. Якщо вона надто аг­ресивна, нехай зіграє тихого і мудрого віслючка Іа-Іа і відчує, що можна спілкуватися й мирно. У сценках зі шкільного життя це можуть бути старшокласник-хуліган, справедливий учитель, вірний друг-однокласник. Гра­ючи у школу, зверніть увагу на розподіл ролей відповідно до характерів ді­тей.

"ШКОЛА НАВПАКИ"

(гра для відтворення конфліктних ситуацій в умовах родини)

Дитина грає вчителя, дорослий (мама, тато, бабуся) - недбайливого учня. Можна підказати такий сюжет для гри з лялькою, але це менш при­вабливо для дитини. "Учитель" дає завдання, "учень" пручається його ви­конанню, наприклад:

Учитель: А тепер ми намалюємо сонце... Як воно виглядає? Давай згадаємо: воно червоне чи жовте?

Учень: Зелене!

Учитель: Молодець! А кругле чи квадратне?

Учень: Довгасте!

Учитель: Правильно! Наша Таня (Марійка) - молодець, замість сонця - огірок! Ти, як завжди, заслужила гарний бал - двійку! Я похвалю тебе твоїй мамі! І навіщо тільки такі здібні діти ходять до школи, якщо вони все знають?

Примітка: Важливо, щоб дитина розуміла гумористичний зміст діа­логу. Можна програвати відмову виконувати завдання, будь-які спроби не­слухняності на уроці, при цьому дитина і дорослий повинні знаходити не­сподівані, парадоксальні рішення.

"ЛІСОВА ПІСНЯ"

 (гра для моделювання типових шкільних ситуацій)

Краще, якщо є можливість зібрати невелику групу з двох-чотирьох ді­тей - запросіть узяти участь у грі сусідських дітей і друзів. Кожний пред­ставляє кого-небудь із тварин, учитель (ведучий) - мудра Сова. Граючи вперше, краще призначити вчителем дорослого чи старшу дитини. Лунає дзвоник. Сова влітає до класу і говорить: "Здрастуйте, діти! Мене звати Сова-Велика Голова. На інші імена я не відгукуюся, а забудете мене - дуже ображаюся. А вас як кличуть?" Учні відповідають хором, кожен голосом тієї тварини, якою себе призначили. Сова: "Ой, які цікаві совенята, а які го­лосисті! Я таких ніколи не бачила! Давайте домовимося так: хто захоче відповідати, піднімає лапу чи крило. Як тебе звати, дитинко?" Продовжу­ють знайомство, вітаючись, як звірятка.

Сова: "Ой, які ви різні! Ну що ж, усім треба навчатися. Давайте споча­тку розсядемося зручніше. А тепер давайте домовимося про мир. Якою мо­вою ми це вимовлятимемо? Давайте вивчимо його. Тепер, якщо хтось з вас буде кривдити іншого, давайте вимовимо це чарівне слово".

Далі моделюються будь-які шкільні предмети. Наприклад, природо­знавство. Сова: "Хто знає, скільки триває ніч?" Білка: "Ми спимо п'ять го­дин!" Ведмідь: "Ми спимо чотири місяці!" Сова: "От і неправильно! Що та­ке ніч? Кожен знає, що ніч - це не час, коли сплять, а коли приємно літати і полювати! Які дивні совенята! А ти як думаєш?" - звертається до того, хто ще не відповідав, наприклад, до Зайця.

На більш високому рівні гри діти повинні відповідати з позиції "своєї" тваринки, але поступово розуміти, що "правильним" вважається тільки відповідь з позиції Сови. Сперечаючись про істину, діти можуть звертатися до товаришів і апелювати до думки батьків ("А мама сказала, що ведмежа­там шкідливо вночі бігати і полювати!"). Використовуйте замість оцінок призи - листочки, шишки, жолуді. Переконайтеся, що діти вміють лічити до 5 і розуміють, яка оцінка гарна, а яка погана.

Гра "Лісова школа" - зручна і захоплююча форма для ненастирливого повідомлення знань передусім із предметів природничого циклу. Можливі й модифікації гри.

"ЧИ ТАК БУВАЄ?"

(завдання для формування уваги та вміння вільно

висловлювати свої думки)

Дитині розповідають неправдоподібну історію, а потім запитують: "Чи так буває?" Якщо вона відповідає: "Ні", то уточнюють, чого саме не буває і чому. Якщо дитина вважає все розказане правдоподібним, слід переконати­ся в тому, що вона зрозуміла історію.

"ПЛУТАНИНА"

 (гра для розвитку зорового розрізнення)

Зверніть увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. Для підтвердження цієї думки попросіть її прочитати (чи прочитайте їй са­мі, якщо вона ще не вміє) наступні жартівливі речення.

"Не мала жаба клопоту - купила порося".

"Лізе гак-неборак, як ущипне - буде знак".

Поставте запитання дитині, що переплутано. Які слова потрібно вжити замість цих?

"БАБУСЯ УКЛАДАЄ СВОЮ ВАЛІЗУ..."

(гра для розвитку механічної пам'яті)

Грати можна вдвох із дитиною, але краще - компанією з 3-5 дітей. До­рослий починає розповідь: "Бабуся укладає у свою валізу... гребінець", а наступний гравець має повторити вже сказане, додавши свій предмет: "Ба­буся укладає у свою валізу гребінець і... капці" тощо. Гра триває доти, доки ряд не стає таким довгим, що його вже не можна відтворити. У дітей це може бути 18-20 предметів.

"А Я У ГАЙ ХОДИЛА..."

(вправа для розвитку літературної пам'яті)

Пропонуємо Вам частіше розучувати вірші - це прекрасне заняття ко­рисне в будь-якому віці і, крім загальнорозвивального ефекту, допомагає прищепити дитині літературний смак, сприяє емоційному зближенню чле­нів родини. Починати слід із віршів гарного ритму і яскравого змісту, якщо Ви віддаєте перевагу перекладам, то нехай це будуть класичні зразки - ві­рші С. Маршака, К. Чуковського. Дуже мелодійні, легкі й добре запам'ято­вуються вірші Н. Забіли, М. Підгірянки.

"ЩО ЗМІНИЛОСЯ?"

(гра для тренування спостережливості)

Грати найкраще групою з 7-9 осіб. Діти стають в одну шеренгу за зро­стом. Ведучий-суддя викликає двох дітей, ставить їх обличчям до шеренги і пропонує запам'ятати зовнішній вигляд кожного учасника гри. На це даєть­ся 1-2 хвилини.

Після цього учасники змагання йдуть до іншої кімнати. За вказівкою дорослого діти, що стоять у шерензі, вносять дрібні зміни в костюм і зачіс­ку: можна приколоти значок чи, навпаки, зняти його, розстебнути чи засте­бнути ґудзик, помінятись один з одним взуттям чи головними уборами, по­міняти зачіску тощо. Потім по черзі викликають учасників змагання. Кожен має назвати ті зміни в костюмах товаришів, які йому вдалося виявити.

"ПРИДУМАЙ ПРОПОЗИЦІЮ!"

(гра для тренування здатності до синтезу

і вільного мовлення)

Грати можна як удвох із дитиною, так і великою групою. Ведучий-дорослий називає слово і просить наступного гравця придумати речення, у якому б було це слово. Як запрошення до гри їй передається камінчик. До­бре, якщо дитина може згадати рядок з казки чи вірша, але можна обмежи­тися і власною творчістю.

Наприклад, ведучий називає слово "місяць" і передає камінчик дитині. Та відповідає: "Місяць на небі, зіроньки сяють", і називає своє слово: "ніч", одночасно передаючи камінчик по колу. Наступний гравець продовжує: "Ніч темна людей всіх потомлених вкрила" тощо. Не обов'язково стежити за тим, щоб речення послідовно сполучалися одне з одним, але можна ввес­ти нову умову і скласти гуртом зв'язну розповідь чи казку.

"СКІЛЬКИ ЗНАЄМО РІЗНИХ СЛІВ, СКІЛЬКИ ОДНАКОВИХ?"

(гра для розвитку навичок вільного мовлення, встановлення понятійних зв'язків)

Грати краще великою групою. Ведучий-дорослий чи дитина більш старшого віку називає слово, а всі інші згадують слова, що означають май­же те саме, але трохи відрізняються - синоніми.

Наприклад, ведучий називає слово: "великий". Діти добирають слова: "кремезний", "велетенський", "колосальний", "гігантський".

Потім завдання змінюється. Ведучий просить назвати не синоніми, а інші слова, що описують той предмет, який він називає. Наприклад: "ліс". Діти додають: "густий", "дикий", "темний", "дрібнолистий", "мішаний" то­що.

РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ КИСТІ РУК

Для того щоб дитина могла навчитися вправно писати, у неї повинна бути достатньо розвинена дрібна моторика кисті рук. На жаль, з кожним роком у школу приходить усе більше дітей із надзвичайно погано розвине­ними руками. Часто навіть турботливі батьки приділяють недостатню увагу тренуванню пальчиків, тому рекомендуємо вправи, що допоможуть підго­тувати руку дитини до письма:

ü        Робота з пластиліном: розминання пальцями, ліпка фігур. Допомога мамі у вимішуванні тіста, ліпленні вареників.

ü        Імітація пальцями гри на піаніно, барабані.

ü        Катання по столу кожним пальцем намистинок, кульок, горошинок.

ü        Зав'язування і розв'язування шнурків.

ü        Малювання узорів, що складаються із суцільних та перерваних ліній.

ü        Робота у книжечках-розмальовках.

ü        Вирізування витинанок.

ü        Робота зі спеціальними тренувальними вправами у зошитах для дош-коляриків.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1.  Любіть дитину. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте дитині

місце в сім'ї.

2.  Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки! Нехай цікава книга буде найкращим дарунком для Вашої дитини.

3.  Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову і спонукайте до мислення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

4.  Дозволяйте дитині малювати, клеїти, вирізати, ліпити. Це розвиває її творчу уяву.

5.  Організовуйте сімейні екскурсії, екскурсії по місту, походи з обов'яз­ковим спільним обговоренням.

6.  Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

7.  Обмежте перегляд телепередач, роботу за комп'ютером до ЗО хвилин на день. Вчіть дитину вибирати корисні телепередачі для перегляду, правильно розподіляти свій час.

8.   Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички.

9.  Не робіть з дитини лише споживача. Хай вона буде рівноправним чле­ном сім'ї зі своїми правами і обов'язками.

10.   Ознайомте дитину із родовим деревом. Навчіть її турбуватися про менших, старших, хворих.

ЧИ ДОБРІ ВИ БАТЬКИ? (тест)

1.  Чи слідкуєте Ви за статтями в журналах, програмами по радіо і теле­баченню на теми виховання? Чи читаєте Ви час від часу книжки за такою тематикою?

2.  Чи вважаєте Ви провину Вашої дитини результатом упущення Вами якихось моментів у Вашому вихованні?

3.  Чи є Ви з чоловіком (жінкою) однодумцями у вихованні Ваших дітей?

4.   Чи приймаєте Ви допомогу Вашої дитини в будь-якій справі, навіть якщо справа від цього не виграє?

5.   Чи забороняєте Ви щось дитині й наказуєте її лише тоді, коли це ціл­ком виправдано й необхідно?

6.   Чи вважаєте Ви послідовність найголовнішим з усіх педагогічних принципів?

7.  Чи вважаєте Ви, що оточення й середовище - це фактори, які суттєво впливають на виховання дитини?

8.  Чи вважаєте Ви спорт і фізкультуру важливими факторами гармоній­ного розвитку дитини?

9.  Як Ви вважаєте, що краще: попросити про щось свою дитину чи наказати їй це зробити?

10.  Якщо Вам доводиться казати дитині: "У мене немає вільного часу" або "Зачекай, доки я закінчу роботу", чи стає Вам від цього неприємно?

За кожну позитивну відповідь поставте собі 2 бали, за відповідь "іно­ді" - 1 бал, за негативну відповідь - 0.

Менше 6 бітів - справи Ваші кепські, спробуйте негайно розпочати вивчення азів батьківського вміння виховувати.

Від 7 до 14 балів - поняття про батьківські обов'язки у Вас є, але треба більше уваги і часу приділяти дітям, більше спілкуватися з ними.

Більше 15 балів - Ви справляєтесь зі своїми обов'язками батьків, але не тіште себе тим, що робите все можливе - в цій області немає межі.

МЕМОРАНДУМ ДІТЕЙ СВОЇМ БАТЬКАМ

1.       Не зламайте мене. Я абсолютно точно знаю, що не повинен мати все те, чого прошу. Я тільки перевіряю вас.

2.       Не бійтеся бути суворим і рішучим зі мною. Мені це подобається, оскільки тоді я знаю, як далеко зайшов.

3.       Не застосовуйте до мене силу. Це переконає мене, що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто поведуть за собою.

4.       Не будьте непослідовними. Це заплутує мене: я можу відмовитися на­віть від того, що гарно знаю та вмію робити.

5.       Не давайте зайвих обіцянок, якщо Ви не можете їх виконати. Я можу втратити довіру до Вас.

6.       Ніколи не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось для того, щоб засмутити Вас. Інакше я й надалі намагатимуся здобувати та­кі "перемоги".

7.       Ніколи не змушуйте мене відчувати себе маленьким. Я обов'язково зреагую та виставлятиму себе "великою цяцею".

8.       Не акцентуйте увагу на моїх поганих звичках. Це тільки надихне мене продовжувати робити саме так.

9.       Не робіть зауважень у присутності чужих людей. Я краще зрозумію Вас, коли Ви спокійно поговорите зі мною віч-на-віч.

10.    Не обговорюйте мою поведінку, коли конфлікт у розпалі. З багатьох причин я не дуже добре Вас розумію.

11.    Ніколи не робіть за мене те, що я можу зробити сам. Це примушува­тиме мене відчувати себе маленьким, і я продовжуватиму використовувати Вашу допомогу.

12.    Не намагайтеся постійно повчати мене. Ви б самі здивувались, якби дізналися, що я знаю, що добре, а що - погано.

13.    Не будьте дуже вимогливими. Якщо Ви поводитиметеся так, я буду змушений захищатися і не слухати Вас.

14.    Не перевіряйте постійно мою чесність, оскільки я можу злякатись і швидко навчуся брехати.

15.    Не забувайте, що я часто експериментую і роблю це із задоволенням. Так я вчусь, тому треба змиритися з цим.

16.    Не захищайте мене від обставин, оскільки я вчуся лише на власному досвіді.

17.    Не переймайтеся моїми маленькими хворобами, оскільки я можу швидко зрозуміти, що дуже приємно, коли тобі приділяють багато уваги.

18.    Не відмахуйтеся од мене, коли я Вас про щось запитую.

19.    Не думайте, що, вибачившись переді мною, принизите власну гідність. Чесне визнання своїх помилок викличе у мене дуже теплі почуття до Вас.

20.    Не забувайте, що я не можу існувати без підтримки та розуміння. Але я не повинен нагадувати Вам про це, чи не так?

 Підготувала практичний психолог Баранівецького НВК Шманько М.М.